13 лютого у Верховній Раді зареєстровано Проект Постанови (№2056) “Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для з'ясування причин і наслідків перешкоджання Чорноморським флотом Російської Федерації виконання Україною своїх міжнарод

Автор проекту Постанови народний депутат від фракції “Наша Україна – Народна Самооборона”, Голова парламентського Комітету з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк.

Відповідно до Додатків № 2,3 Угоди про параметри розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР, лише п’ять об’єктів гідрографічної служби ЧФ в м. Севастополі та два об’єкти у м. Феодосії визначались у спільне користування ЧФ РФ і ВМС України, а інші залишались у власності України. Таким чином, маяки і засоби навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства в оренду Росії не передавались. Відповідно до Закону України від 22 лютого 2000 року "Про порядок допуску і умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України", така оренда є забороненою.

Вищий господарський суд України ухвалив рішення, у якому зазначається, що Міністерство оборони Росії порушує існуючі угоди стосовно Чорноморського флоту і незаконно розпоряджається навігаційно-гідрографічними об'єктами в Криму. Разом з тим РФ через свого посла в Україні В. Чорномирдіна заявляє, що не має наміру підкорятися рішенню судів про передачу нашій державі маяків, які на сьогодні використовуються Чорноморським флотом РФ.

Внаслідок позиції російської сторони, Україна не може реалізувати своє законне право на володіння та експлуатацію засобів навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства на узбережжі Чорного моря, що унеможливлює виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань у сфері забезпечення безпеки мореплавства і може стати причиною різного роду надзвичайних ситуацій у територіальних водах України.

Постановою ВРУ пропонується створити Тимчасову слідчу комісію, що працюватиме над виконанням наступних завдань:

- проведення аналізу міжнародних зобов’язань України щодо навігаційно–гідрографічного забезпечення безпеки судноплавства в межах національної зони відповідальності, та можливостей їх виконання;

- вивчення двосторонніх угод між Україною та Російською Федерацією від 1997 року про статус і умови тимчасового перебування ЧФ РФ на території України стосовно належності і використання навігаційно–гідрографічного обладнання на чорноморському і азовському узбережжі України;

- з’ясування можливих політичних рішень і заходів Уряду щодо відновлення забезпечення безпеки судноплавства Україною в зоні національної відповідальності;

- напрацювання рекомендацій щодо правового механізму відновлення суверенітету України над навігаційно-гідрографічним обладнанням.