“Сучасність” має дивовижну історію. Цей журнал колись організовував українську інтелігенцію, національно свідому, патріотичну еліту – що він, власне, і повинен робити надалі. Я цілком підтримую ідею В’ячеслава Кириленка про те, що треба створити і Клуб нашувальників "Сучасності", і бібліотеку журналу, і електронний варіант часопису. Гадаю, що тут найголовніше – традиція, традиція журналу, який завжди дуже чутливо та оперативно реагував на все, що відбувається в літературі, політиці, суспільному житті. Це був голос правди, який був десь там, "за бугром", який рідко сюди долинав... Чим оновлена «Сучасність»? Оновлена тим, що є певна гарантія зримої підтримки видання. Бо завжди було так: чи знайдуться кошти? А зараз за це береться Інститут національної пам’яті, підтримує «Наша Україна». А головне – я дивлюся два останніх номери – скажу, що це номер дуже чутливий на те, чим стурбоване, чим живе українське суспільство".
