Політичний альтруїст. Інтерв`ю Давида Жванії "Українському тижню"

Новий Парламент оновлено на одну п'яту. Частина депутатів змінила політично-партійну орієнтацію, а частина - радикально «підправила» свої уподобання. Яскравий приклад останнього - Давид Жванія. Багаторічний критик Юлії Тимошенко зараз готовий усіляко підтримувати її на посаді прем'єра.

Що означають ваші слова про Юлію Тимошенко «вона уже симпатичніша Ющенка»?

— Ніколи не був ні за, ні проти Тимошенко. Якщо більше 30% громадян України віддали свої голоси за Блок Юлії Тимошенко, а ми набрали вполовину менше, то цю різницю у поглядах виборців необхідно поважати. Інакше кажучи, якщо говорити політичною мовою, а не кулуарним жаргоном, Юлія Тимошенко має взяти на себе велику частину відповідальності, і формувати Кабінет Міністрів, враховуючи серед іншого численні особисті вподобання. Так, Юлія Володимирівна повинна вислухати пропозиції і своєї, й нашої партій, але призначити дієздатних, і не в останню чергу, керованих менеджерів.

У. Т. Чи можлива домовленість між Партією регіонів та частиною Блоку «Наша Україна - Народна Самооборона» про узгодження голосування?

— Це сон, який досить регулярно бачать регіонали, насправді нічого схожого і не може бути. Реально буде демократична коаліція, або не буде ніякої. Третього варіанта не має бути.

У. Т. Як ви ставитеся до пропозиції Президента, підтриманої вашою фракцією, щодо кандидатури Арсенія Яценюка на пост спікера?

— Перш за все я чітко переконаний, що немає значення, хто буде спікером, якщо трішки упорядкувати регламент. Спікер — це технічна посада, а не реальна влада. Я б на цій посаді не витримав. Не хочу бути спікером — у мене немає такої кількості нервів. А Арсеній Яценюк зможе організувати роботу: він посидючий, він дипломат і бюрократ.

У. Т. А ким ви себе бачите у Парламенті чи Уряді?

— Кадрові питання не розглядалися, тому що перші серйозні випробування для Парламенту, від яких залежить його майбутнє, — це власне голосування за спікера та прем'єр-міністра. Все-таки 227 голосів демократичної коаліції — зона ризику всього у 2 голоси — надто хитка позиція. Вона не дає гарантій, і це очевидно. Тим важливіше консолідувати коаліційні зусилля, тим цінніший кожен голос.

У. Т. Кілька депутатів «Нашої України - Народної Самооборони» і блоку Юлії Тимошенко заявили про спроби політичних опонентів купити їхні голоси за 10 мільйонів доларів. Вам не пропонували?

— Ні. Факт спроби підкупу оприлюднено, і цим наш Парламент зробив величезний крок вперед до майбутньої культури відносин — навіть між політичними опонентами. Виявилося, що вперше за всі роки гроші у Парламенті не працюють. Точніше працюють, але лише у буфеті. До слова, хочу наголосити на принциповому моменті: спроби підкупу не мають жодного сенсу і навряд чи повторяться. Розвал коаліції можливий тільки за виходу із неї повної фракції.

У. Т. Тобто тепер розглядатимуться виключно гуртові пропозиції?

— Що ви, таке неможливо.

У. Т. Ви щойно першим із українських політиків і бізнесменів оприлюднили суму, яку особисто витратили на підтримку руху «Народна Самооборона» на чолі із Юрієм Луценком - 12 мільйонів гривень. Коли ви очікуєте «приходу», висловлюючись депутатським сленгом?

— Той, хто вважає, що можна вкласти гроші в політиків і очікувати чогось від цих політиків, дуже помиляється. Подібні вкладення суто альтруїстичні.

У. Т. Ви, знаючи ситуацію «зсередини», прискіпливо слідкуєте за подіями у Грузії. Чи можна проводити паралелі між тим, що відбувається у політиці наших держав?

— Паралелей із Грузією у нас немає, бо ми одночасно із обранням Віктора Ющенка Президентом перейшли до парламентсько-президентської форми правління. Свого часу я критикував такі зміни, тому що це все-таки половинчасті міри, а я завжди виступав і виступаю за парламентську форму правління. Якщо послідовно відстоювати демократію у державі, зараз той, хто виграє президентські вибори у Грузії, має одразу відмовитися від своєї посади, призначити парламентські вибори і привести Грузію до парламентської форми правління. Я впевнений, що це єдино правильний шлях. І дай Бог, щоб вибори у Грузії завершилися демократично, але я у цьому дуже сумніваюся. З огляду на ситуацію, вони завершаться тим само, чим і починалися — масовими акціями протесту.

У. Т. Але ж і наш Парламент, навіть голосуючи за спікера і прем'єра, вже уявляє собі президентські вибори...

— Є така аналогія. Цей настрій панує у залі і дестабілізує ситуацію. Протистояння «схід-захід», яке політики штучно створюють на президентських виборах, припинити може лише парламентська форма правління в Україні — вона м'якша і дає змогу проводити вибори саме для того, щоб виконавча влада була компетентною, професійною. А не відкривати перспективу побудови авторитарної влади однієї особи.